Анна АХМАТОВА (в перекладі Едуарда Рахімкулова)

* * *

I коли ми сипали прокльони,
Розпалившись в гнiвi добiла,
Ми не осягли iще закону,
Що земля для двох часом мала,
Що шалена пам’ять нас катує,
Муки сильних – немiч вогняна! –
I в бездоннiй ночi серце всує
Все запитує: чом друга тут нема?
А коли, крiзь фiмiаму хвилi,
Стугонить грозою хору грiм,
Душу вийме строга й неухильна
Неминучiсть в поглядi твоїм.

***

Джерело: Едуард Рахімкулов.