Іван АНДРУСЯК

* * *

зоря як дичина пройде поміж рядами
судини і кістки полуда і лайно
ти вибереш вікно як пам`ятку для дами
а дама не прийде і лишиться вікно

гортанна тінь руки на чорному фіранку
кому її віддам сьогодні уночі
одягнуті мерці не в патоку а в рамку
я нині сам піду провідати мерців

опуклі від стіни відчалять силуети
забуті образи як мумії століть
ти зиму зобразив поглянь тепер в замети
меж ними золотий сатанаїл стоїть

***

© Іван Андрусяк. Всі права застережені.