Іван АНДРУСЯК

* * *

витинання на схилах гробів
все потроху — і місяць і віжки
птах на прив’язі до голубів
вибирає тварину пішки

неповторність потвори (не за гончарем) —
розгортання із білого в поле
я накрию тебе як сухий очерет
що колотиме а не вколе

розпромінення вальсу на двох і на трьох
(сепаратну зорю вітайте)
може вийде на всніжений людом торг
герметично звихнений данте

і з твоїх балухатих ґвалтівників
одночасно забризнуть соки
чотирнадцять облич на дубовий стіл
спокій

* * *

© Іван Андрусяк. Всі права застережені.