Іван АНДРУСЯК

* * *

це потреба бути — все одразу
сплюснути розпечене лице
нидіти хворіти псоріазом
пахнути дешевим ялівцем

вибирати з кожного по жмені
солі порятунку і жінок
і стирати звивини шалені
доки не зачинено шинок

осене таке твоє ристалище
чорна і коричнева сльота
статися допоки все не сталося
здатися допоки самота

і не хлібом — синьою вервечкою
безконечних дідових церков
тихо зупинитися над реченням
і перечекати рубікон

* * *

© Іван Андрусяк. Всі права застережені.