Іван АНДРУСЯК

* * *

синієш синім плачеш босим
дітей годуєш волохатих
допоки братися за розум
на припічку чужої хати

миром казали — так і нині
опока сиплеться із глини
і не чекаючи пришестя
життя триває проти шерсті

і з платонічної мороки
як з глини що зійшла і стала
шістнадцять олов’яних кроків
до вироку або до слави

вошивий замах на пороги
і титло висмоктане з ночі
годуєш віршами нікого
і слово в пазусі толочиш

миром говориш — і донині
живим живеш синієш синім
і не чекаючи пришестя
волочиш душу проти шерсті

* * *

© Іван Андрусяк. Всі права застережені.