Олександр БЛОК (в перекладі Едуарда Рахімкулова)

* * *

Я йшов в пітьмі дощу нічного,
І в ветхій хаті, близ вікна
Розгледів очі суму мого
В задумі тихій. Далина
Відбилась в них, вогка й безмежна…
Я нею милувавсь, немов
Побачив юнь беззастережну
У лініях обличчя знов.
Цей погляд милий серце стиснув,
День прояснів — погас вогонь.
Вогкий світанок гулко тріснув
Галуззям у її вікно.

***

Джерело: Едуард Рахімкулов.