Олександр БУГАЙ

РІДНЕ МІСТО

Тут був степ і туман в долині,
Гордий беркут вгорі ширявс.
Козаченько на білім коні
Терно-полем тебе назвав.

Ти вже сивий, як древній сад,
А з обличчя — хоч воду пий.
Ти, немов молодий солдат,
Що вернувся з війни живий.

На віку ти всі біди зборов,
Материнські пісні зберіг.
Сонце сходить щодня за Дніпром
І приходить на твій поріг.

Відгриміли тривоги пожеж,
Пам’ять будить думки, думки.
Наче лебідь, ти гордо пливеш
Понад озером у віки.

Вже чотириста п’ятдесят,
А з обличчя хоч воду пий.
Ти, немов молодий солдат
Що вернувся з війни живий.

***