Спиридон Черкасенко

***

О рідна мово, скарбе мій!
В мертвотних напастях чужини
Ти - мій цілющий, мій єдиний
Душі підбитої напій…

Нехай гнобить за роком рік
Надій нездійснених напруга -
В тобі міцна моя потуга,
На всі скорботи певний лік.

І в краї рідному терпінь -
Путі невідомі Божі! -
Стоїш ти гордо на сторожі
Народних прагнень і святинь.

Плюндрує все хижак лихий:
Мій рідний край - сумна пустиня…
Лиш ти стоїш, як та твердиня,
О рідна мово, скарбе мій.

17.12.1934

Джерело: друковане видання