Спиридон Черкасенко

Т.Шевченку присвята

ПРОРОК

Він пас ягнята за селом
Такий сумний, такий ще юний…
В душі палкій бриніли струни -
Ніким не співаний псалом.

Яріли обшири ланів,
Оброблених людьми - рабами…
Дивився скорбними очами…
Питав: "Хто збудить людський гнів?

Де голос той, як Божий грім,
Що потрясе серця ці кволі
Надхне рабів жаданням волі
І духом гордим і міцним?"

І чує голос: "Встань, іди,
Співай ти сам за всіх до бою,
Не гнись - усюди я з тобою,
Пророче віщий, молодий!"

"А зброя ж де?" - питає він.
І знову голос бога - Слова:
"А зброя  та - то рідна мова,
Гучна, проречиста, як дзвін.

В запеклі душі нею бий,
Зміцняй серця в огневім гарті,
Постав її на грізній варті,
Як меч двосічний і страшний!"

Він пас ягнята за селом,
Та кинув посох свій т негожий…
І заспівав, обранець Божий,
Народу визвольний псалом.

***

Джерело: друковане видання