Ганна Чубач

***

То не сніжинки
Засипають день.
Сніжинки, ті б —
Давно уже розтали.
То світлі душі
Із моїх пісень.
Із тих пісень,
Яких ще не співала.

То не морози
Дихають на скло.
Морози, ті б —
Шибки замурували.

То сиві смутки
Із моїх розлук.
Із тих розлук.
Які ще не настали.

Усе ще — день,
Усе ще — голосне:
Високе небо
І крилата птиця.
Та вже тривоги
Шарпають мене,
Коли сніги
І мерзнуть вікнам
Лиця…

***

Джерело: Г.Чубач "Святкую день". Київ, "Рад.письменник", 1982.