Богдан-Ігор АНТОНИЧ

САДИ

Задзвеніли сади,
задзвеніли піснями.
Я такий молодий,
повний юними днями.

Одяглися сади
в черешневеє плаття.
Рвучий струмінь води,
наче юне завзяття.

Засміялись уста,
засміялися очі.
Грає радість пуста
в весняні, теплі ночі.

Вже зелені сади,
вже весни кантилена.
Ще мій сміх молодий,
і душа ще зелена.

Зашуміли сади,
плине легіт привітний.
Я такий молодий,
а одначе самітний.

***

Джерело: М.Г.Жулинський "Із забуття – в безсмертя" - Київ, "Дніпро", 1990.