Роман БАБОВАЛ

* * *

в саду розмножились берези нерухомі
безрукі — сполонили вітер і птахів що в нім
вкрай розмотали стежку що вела тебе до нас
(чи відшукаємо себе між ними ?) не журись!
хай кожна з них царює у своїм застої :
ми виживем — в єдинім дереві що ходить

* * *