* * *
Гостинні, в цноту пофарбовані двері
Манірно вигойдують тінями.
Їх танець — продовження тисячі серій,
Завжди є надія, що знову відчинять.
За ними:
Суворий, сивий, божий дідок
Нищить навпіл недійсний квиток.
Не синьо, а злегка притрушено синім.
Танцює шкелетик-дівчина.
Сухенька така, без сліз і без слини.
Не стукала в двері, зайшла непомічена.
За ними:
Округла феміна-луна,
Горбатеньким місяцем стане вона.
Ніхто не почув манірної гойди
Скрипучих дверей між існуючим.
Вона собі знає й приходить сюди,
Ця дівчинка, що трохи чує ще.
За ними:
Хапа оберемки віршів
Й жбурляє ще теплими у глядачів.
***
© Віра Балдинюк. Всі права застережені.