* * *
Такого вечора чекають місяцями
(Між тим, їх стільки марно відлетіло).
Лоскочуть сентименти до нестями
Побачити без оптики світила.
Самозанюхано-заглиблений нарцис
Однокімнатних цих обсерваторій.
Він палить час настійно, тільки тс-с-с…
Життя — його тихенький крематорій.
***
© Віра Балдинюк. Всі права застережені.