Віра БАЛДИНЮК

* * *

Під обцілунками народжених дощів
Розтануть плями сонячного меду.
І жаль, що день до квітня не дожив,
І квітень теж у чомусь трохи недо.
Коли іду провулками — гучніш
В кишені лівій калатає серце.
Мовчиться. В голові — густий спориш
П'янючих рим і триєдиних терцій.
Хіба не можна упізнати нині,
Чим буду, коли день спливе кружальцями?
Висітиму в кривавому бурштині
Комахою з каліченими пальцями.
А все ж, під обцілунками дощів
Розтануть плями сонячного меду.
І жаль, коли б до квітня не дожив
Мій жовтий день, що завжди трохи недо

***

© Віра Балдинюк. Всі права застережені.