* * *
Пух тополиний сніжинки нагадує,
Падає тихо униз,
І наділяє магічною владою
Низку буденності рис.
Як йому легко, летить, якщо хочеться
В небо або в далину.
Не потребує ні блиску, ні почестей,
Любить — свободу одну.
Так і мандрує в повітрі гарячому,
Не боючись самоти.
І не втрачають всі істини значення,
Щоб пізнавати світи.
2003
© Олена Балера. Всі права застережені.