Олена БАЛЕРА

СНИ

1.

Турботи. Справи. Маяття.
Іде… Та ні, біжить життя,
Як потяг мимо пролетить.
Не виділити з плину мить,
Єдиний неповторний крок,
І тисне пам’ять на курок.
І знову тиша, забуття,
Неначе стежка в небуття.
На самовбивцю схожий час,
І поглинає дійсність нас.

2003

© Олена Балера. Всі права застережені.