ЗАВТРА
Завтра останній день у якому я буду жива.
А потім про мене скажуть: “У неї була голова…
А від неї росло щось до низу,
(Здається до низу росло),
Здавалось, чи навіть було”.
А потім забудуть про руки,
Про ноги, волосся, очі.
Забудуть, бо так захочуть,
А потім хотіння зникне,
І кожен до цього звикне.
Я думаю так і буде,
Це римую зі словом люди,
Я про тих, що уже забули,
Що завтра я ще жива.
5.01.04 м.Київ
© Олександра Бердник. Всі права застережені.