* * *
І ніч – як день.
Гортаєш подумки
слова, куплети, рондо і сонети
Шекспір блукає мозком
то Далі
зіпнеться на котурни
і душить сном Антонія святого
і навіть гнів Шевченків,
наче гній…
– стоїш собі
пуста і гола
у золотім плащі з їх слів,
спокус, їх збочень,
жадань, хотінь, нудоти сміху…
Розтріскується думка в червоточині.
Розлазяться на шмаття ночі.
Вмирай в проказі, розтлумачуй книгу.
11.1998
© Анна Біла. Всі права застережені.