* * *
Волосся сплутане й химерне, наче сон
Твоє плече пропалює долоню
І я сповільнено торкаюсь ніби хвора
Пульсуючих твоїх у божевіллі скронь…
Навщо цей прикол?
Ми ледве що знайомі
Ми майже що чужі
і ми вернем додому
У кожного свій дім –
Свій прихисток і хрест
Відточених ножів,
Сповільнених сієст
Нам буде добре ще –
Ми ледве що знайомі.
… ці очі заплющені – наче підводні сади,
Ці руки – в хлопчачих подряпинах і порізах,
Що стиснуть обличчя твоє, міцно пальцями стиснуть
У соннім проклятті передранкових годин.
***
© Настя Богуславська. Всі права застережені.