МІСТО
(цикл)
3.
… Облуди вікон електричним сяйвом шепочуть вщент наповнені тобою.
Проходять мрії повз сталеві грати уквітчатих вікон.
Вночі наповнені щоденним страхом вмирають наодинці без двобою
Ці чорні літери -такий закон.
Це — кабала вікон — це поділ “до” і “після”!
Це — забуття світів — інтегрування в час
котрий живе як ми але не просить нас
кохатись здуру чи писати вірші.
Це — кабала вікон. Їх можна не збагнути.
В них можна не повірити але
чи хтось спитає в тебе: “Місто,
Тебе пече?!.. Буденністю пече?!..”
Це кабала вікон. Триває їхня сила
Допоки ти живеш допоки те життя
Не спопеліло у руках зневіри
Не перевтілилось у слабість силача.
Облуди вікон електричним сяйвом шепочуть вщент наповнені тобою.
Проходять мрії повз сталеві грати уквітчатих вікон.
Вночі натомлені щоденним страхом вмирають наодинці без двобою
лиш люди-гвинтики. Такий закон…
***
© Іван Бойчук. Всі права застережені.