Богдана БОЙКО

* * *

Відсиріла гілка синіх слив
Потрапляє вересню у пащу.
Хмиз, який ніхто не підпалив,
Залиша себе напризволяще.

Каченя над сутінками кряче
Й по лататтю бігає – так вище.
Наче вудка, згорнута терпляче,
Я тебе чекала. От навіщо?

***