Богдана БОЙКО

* * *

Зустрінеш сторінку у сутінках стриманих.
Сприйматимеш, може, інакше той жест.
Бо скільки є слів – стільки ніжних божеств.
Ще й сотні самотніх – без рими на них.
Розіп’яте слово у тіні предмету.
Любов безпорадно воскресне незримою.
Найкраще – рукою сказати поету,
Що пальці сплелись перехресною римою.

***