Богдана БОЙКО

* * *

На ногах моїх білі чоботи,
А на вулиці дуже слизько.
Треба йти і не можна збочити,
І не знаєш – далеко чи близько.

Лиш годинник почепить на руку
Рибка втомлена і золота.
Цар морський упізнає онуку
Й вип’є чарку за наші літа.

***