Богдана БОЙКО

* * *

Від захоплень у схованці лиха
До щоденних побачень із ним,
Я живу, як похилена вільха,
Особистим життям мовчазним.

Обіймає годинник руку.
Пульс уривчастий. Сонні оберти.
Ощасливлену серця грудку
Відчуваю знайомо. Добре то.

***