Богдана БОЙКО

БАГНЮКА

Так м’яко, наче яблука гнилі,
Як сніг з піском, як сірий дим над містом,
Як залишки святкової гульні,
Як чоловік, який не зветься містером,
Як срібна ложка в лікарських руках
Під язиком у хворого, як зірка,
Із неба переміщена, як прах,
Так м’яко, м’яко стелеться і гірко.

***