Богдана БОЙКО

* * *

Так соромно, як слухати молитву
Чужу,
Як розглядать картину з
Місцевістю знайомою,
Як бачить
Про себе текст на спільному столі,
Як падать
Перехожому на куртку,
Як бігати на лузі за конем
І називати це своїм законом,
Як поцілунок, що летить повз губи,
За все мені незроблене пробач…

***