Богдана БОЙКО

* * *

Ким би не був ти, мій ромашковий король,
Зроби мені одну велику ласку.
Мій вірш, звичайно, довший за пароль,
Занурений, як ніж святковий, в паску, –
Його ти звідти вийми. Я люблю
Тримати руку над вогнем плити,
А він блакитний. І мені піти
Не важко – сірниками по брилю.

***