Богдана БОЙКО

* * *

Проминала похилі квартали.
Телефони, немов кажани,
Глухо мряку зимову ковтали,
Наче млосний напій крижаний.

Запитання, нітрохи не хитрі,
Ворушились. З чиєїсь вини
Білі мушлі тремтіли на вітрі,
Як хода. Ти стояв і дзвонив.

***

© Богдана Бойко. Всі права застережені.