Богдана БОЙКО

* * *

І радість моя важка,
Й надії мої знедолені.
Нема у думок ватажка,
А очі пасуться, мов олені.

Й траву під губою гаю
Цілують похило, бо сонні ж.
Корінням дерев підібгаю
Я кожен свій погляд босоніж.

***