Богдана БОЙКО

* * *

Люди, суттєво зневажені,
Не приймають рішення зважені.

А всі обережно бажані
Блаженні стають і ображені.

І, наче в чужому розлученні,
Розчулені є і розлючені.

Вони, як вівторки, потворні,
Вони, як любов – неповторні.

Прийнятно не мати приводів
До віри у вражених привидів,

Бо образ із кобзи одразу,
Мов Бог, обеззброїть образу.

Й ніби німбом в новому одруженні
Здригається світ у одужанні.

***