Богдана БОЙКО

МНОЖИНИ

Тіло неба занадто гарно цвіло,
Терен кидав зірки нестиглі.
Мимоволі Бог похилив чоло.
Його очі, зриваючись, бігли.

Так застиг він, рахуючи ці зірки,
Тихим голосом, мов не до речі.
І припала одна йому до щоки,
І снаги не було для втечі.

***

© Богдана Бойко. Всі права застережені.