ДРУЖИНА МОРЯКА
Як безупинно
котяться хвилі,
Щастя у безвість
вітер несе.
Що тобі, вітре,
сльози безсилі? —
Слава Іспанії понад усе.
Разом всі рани,
досі незнані
В серці відкрились словом одним.
Син мій, зціливши
біль від прощання,
Марить далеким
світом чужим.
Він не шукає
щастя без моря —
В місті цім завжди
правда своя:
Та, що колись покохає на горе,
Буде на березі
скніти, як я.
Стануть порожніми
ранки і ночі.
Вкриють волосся
піна і сіль.
Чуєте? — Море
стиха шепоче:
“Слава Іспанії — вища, ніж біль”.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.