* * *
Навколо вогні і роси,
Полум’яний пломінь світання.
У сонці заплутались коси.
В легкому серпанку і боса,
Я — бранка Кола Чекання.
Від Батька в свої долоні
Я дар прийняла незнаний,
Мов стала на край безодні:
Віднині й довіку — в полоні
Того, що колись настане.
Отак і шукатиму крила
До часу судної плати —
Прозора містична Сивіла,
Із полум’я власного тіла
Народжена, щоб чекати.
Хай полумя це міднокосе
Вмирає — воно пізнання
Прийдешнім вікам приносить.
А я — у серпанку і боса —
Лиш бранка Кола Чекання.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.