* * *
Тиша зачаїлася в кутку
Кошеням, пухнастим і безжурним.
Проспіваю пісеньку дзвінку,
Тільки продивлюся партитуру.
Втім, співати вмію я і так —
Мов носити воду із криниці,
І кричати тужно, наче птах
На прицілі чорної рушниці.
Голос мій тривожно мерехтить
В калисі невипитої тиші…
Ти пригубиш. Потім станеш пить —
І мені ні краплі не залишиш.
Що ж, нехай — мовчання прийде знов.
Дар такий трапляється нечасто:
Пити пісню так, як пь’ють вино
Ш п’янити, сповнюючись щастям.
Хай я буду темна і німа —
Ти мене шукатимеш тривожно:
Хто мій голос спробував на смак —
Вже чужим напитися не зможе.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.