* * *
Вуста набрякають криком.
Вуста готові розкриться.
Так марить іконним ликом
Відлучений від церквиці.
Свідомість готує втечу.
Чекально чорніє Голгота.
Юродивий юний вечір
Несе на плечі скорботу.
Ти тупцяєш в порохняві.
Ти чуєш запах живиці.
Плече підставляєш мляво,
Скорившись кармічній звичці…
Лишаєш хлібину калікам,
Не маючи часу помітить,
Що замість безтямного крику
Шепочеш смиренну молитву.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.