* * *
Холодна осінь… відки ця печаль?
З яких глибин
така джерельна туга?
З яких тривог, смішних і недолугих,
Майстерна ткаля виткала мій час?
З яких небес цей білий зимний дощ?
З яких далів оця мандрівна втома?
З яких шляхів — я вже відколи вдома —
Цей сивий пил в долонях темних площ?
З яких віків прийшов цей пілігрим?
Я відчинила. Пил дорожній змила.
І хліб, і постіль
навпіл поділила,
І біль його — за правилами гри.
З яких довкіль
світання це встає?
Куди цей шлях? В яку німотну безвість?
Яка печаль! Дощу холодне лезо
Тне чорний обрій. Кожному — своє.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.