ЛЕТЮЧI КОРАБЛI
Ви знаете? Вони були летючi,
Тi кораблi… Колись давно-давно.
Десь там, у морi, пiнилось вино,
Вони рушали в подорож iз кручi,
Крильми шумiли сосни на землi,
Безсилi наздогнати кораблi.
А квiти пiни рвалися зi стебел,
Їх пелюстки злiтали на слiди…
Мов лебедi сполоханi з води,
Зривались кораблi в багряне небо,
I билися, i линули ключем…
Лишилась пiна, бризки, сiль i щем.
Як скрiзь, лизало сонце валуни,
Чужа земля була така привiтна!..
Лишились кораблi. Приблизно в квiтнi
Чужої дочекалися весни.
Їх пестила тваринна насолода:
Вино перетворилося на воду.
Це все. Вже поросла травою круча,
Вино не залишило навiть плям,
Лиш муляють вiтрила кораблям –
Останнiй спогад, чорний i болючий,
Про сонце, що заплутали в крилi
Давно-давно летючi кораблi.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.