* * *
Любове, йди! Так має бути.
Не винна ти. Жалi минуть –
Зеленим келихом отрути
Лишається у серцi суть.
Моя ти страднице! Блуднице!
Чекай лишень – ще кiлька слiв
(I то – найбiльша таємниця):
У вiтра в дужому крилi,
Як пiр’я – радостi i смiху,
Для всiх – i весни, i cади…
I лиш менi – пучечок лиха,
Мов сивi стебла череди.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.