Марина БРАЦИЛО

* * *

Моя солона таємнице!
Шукай шляхів не по щоках, —
Хай в серці кладочка легка
Два береги тримає міцно

Понад солоним і сумним,
Понад хитанням хвиль відчаю…
Я дні печально зустрічаю
На узбережжі таїни,

На білих розсипах плачу,
На жовтих згарищах ілюзій…
Лиш смуга світла. Я в тій смузі
Кричу: Почуй мене! Почуй!

Бо вже росту без тебе я!
Та між розірваним розмаєм
Коштовні камені ховає
Оця солона течія.

Колись, почувши спів ріки,
У серці виростивши мрії,
Коханий тут лице омиє —
І збагатіє на віки.

***

© Марина Брацило. Всі права застережені.