* * *
Розміняю мільйон по грошину.
Хай дістанеться всім — не жаль.
Залишається припорошена
Теплим сміхом моїм печаль.
Не вдаватиму, що здивована.
Хай питають: “Ну, що стоїш?”
Всі відзначені, обдаровані…
Гріш даси — то і дяка на гріш.
Я б дала готівкою чистою,
Дивувалися б щиро всі,
Тільки чуєш? — вітри висвистують
У порожньому гаманці.
То лишай мене! Ну? Лишай мене! —
Вже немає чого давать.
Тільки й дива — душа незаймана,
Тільки й світла — торішня трава.
Не виспівують струни зношені, —
Знаєш сам, ти на те — скрипаль.
…Розміняю мільйон по грошину.
А тобі не залишиться. Жаль.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.