* * *
Не зітхай. Не плач. І вітер
не запрошуй в дім.
Просто спи, як завжди літом
спить відлуння зим.
Те, що вирвалося з серця, —
подаруй вогню.
Не сумуй! В останнім герці
лиш себе виню.
Хай за це без мене квіти
вдягнуть травень в Дим…
Тільки ти не плач. І вітер
не запрошуй в дім.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.