Марина БРАЦИЛО

* * *

Бризки сивого дня
Впали вітру на плечі.
Ти сідлаєш коня,
Зустрічаючи вечір.

Тебе кличуть вітри
І вигейкують ночі…
Говори, говори, —
Я послухати хочу.

Застигають в журбі
Мої спогади білі.
Я підкову собі
Над дверима прибила,

Та боюся, вона
Не зупинить зневіри,
Бо у мене — одна,
А у тебе — чотири.

***