* * *
Націлуємось досхочу
Під дощем осоружних мрій.
Вже думок екзальтованих рій
Не зупинить цього дощу,
Бо я маю право на все —
На цілунки, палкі й сумні,
На щасливі безглузді дні
І на терен терпких пісень,
І на гроші, і на гроші,
На безодню, на лет, на дно,
І на встояне в надрах душі
Золотаве старе вино,
На хвилину без кованих лат,
А можливо — чому б і ні? —
На частинку твого тепла,
Що призначене не мені.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.