НОКТЮРН
Засинай-но, моя кохана!
Вже заплющені очі будинків,
І на небо розсип веснянок,
Наче спогад про сонце, впав…
Все віщує, що ніч надходить:
Зникли хмари, мов сірі трамваї,
Що сховалися в парк до ранку,
І подався грітись туман.
І дивись: прокидається знову
В небі місяць, такий самотній,
Наче хто надкусив окрайця —
І на розі кинув його.
Не дивися у змерзлі вікна:
Ніч на землю яблуком впала,
Розлетілась на безліч шматочків,
Скрізь блищать міріади крапель…
Хто побачить той блиск — осліпне.
Не дивися на нього, кохана,
Щоб тебе не скарала ніч!
Ну чому ти не спиш, кохана?
Може, в тебе також безсоння?..
Так ліхтар розмовлял з зорею,
Доки ранок її не вбив.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.