* * *
Рябий асфальт під білим сонцем мліє,
Тамує спрагу день — та вітром снить,
І подих лісу спекою пашить,
Бентежно захід ватрами яріє.
В траві принишклій коник шаленіє,
І ночі шовк знемогою тремтить,
Колючий сполох — вирізає мить,
Розлогий грім — бурмоче і німіє.
І вранішня роса, вечірній спокій
Духмяних лип, жасмину й полину.
Лиш зрідка — скерцо — витина сорока,
Джмелі — своє — розважливо гудуть.
І котить білий пух під ноги вітром.
На краплях дощових — веселки. Літо.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.