Надія ЧОРНОМОРЕЦЬ

* * *

Яр Липовий — у свічках золотих,
І дим пливе — навколо палять листя,
Калина на межі — горить намистом,
І “кру” щемливе — лине з висоти.

В передчутті негоди і сльоти
Чорніє пар в фантазіях барвистих,
І павутиння носять нить сріблисту
Наввипередки, граючись, вітри.

Згасає день — лише зайнявшись — тихо,
Ніч зорі розсипає — всім на втіху —
В такім безмежжі і у безголоссі…

Надії лиш — на сполохи кохання,
І гомонить в душі вогонь жадання,
Журба й мана. То осінь.

***

© Надія Чорноморець. Всі права застережені.