Надія ЧОРНОМОРЕЦЬ

* * *

Чманію від нахабства слів і рим,
Все товпляться, плетуться, натякають,
Навпомацки і навскіс докучають,
Невчасно виринаючи з глибин.

Недосконалий, у ваганнях плин,
Затято і звабливо обтікають,
То згідливо й зворушливо тримають,
Виманюють з протоптаних стежин.

Згуртовані — ускладнені — обставини,
Журливі звички -радо позоставлені,
Зів’яли і зігнулися взірці.

Настійлива й напружена омана,
Напрочуд невилікувана рана,
І олівець — надійно — у руці.

***

© Надія Чорноморець. Всі права застережені.