* * *
Ользі Василівні Кльопі
рідненькій нашій
На схилах сливи, мальви вздовж стежин,
І виноград плететься біля вікон,
Сіяє яблуня, укрита ніжним цвітом,
Барвінку килим, клумба із жоржин.
Ще Кльопа-дід у цій садибі жив,
У крутояри вклав снагу й надію,
Став з коропами, нині обмілілий,
Бузок і сонях вистьогали тин.
І прохолода й затишок оселі.
Портрет Шевченка, мами, батька, брата.
І спогади — веселі й невеселі.
Підходить тісто, справлене до свята,
Знеслася курка — радісно вола,
Дзюрчить вода, і плинуть дні, діла…
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.