* * *
Мої мовчання — майорять мов мак.
Пелюсток пломінь — плавно опадає,
Самітний сум сонатами спливає —
Самозаймистий стомлений співак.
В твоїх тенетах — тріпотливо так.
Терпке терпіння — трунками тримає.
А буднів бриг — барвінково блукає,
В химерних хвилях — вільний аргамак.
Гелікоптер невизнаних висот,
Та селективність, що не знає — нині,
Лише — було, і — трохи — далі буде.
А за вікном — перебирання сот,
Дахи іржаві, оксамитні сині,
Палюче коло, і — труби облуда.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.